Українська мова 9 клас
Урок №
Тема. Розвиток зв’язного мовлення . Тези й конспектування як різновиди стислого переказу почутого. Контрольна здача діалогів.
Мета: ознайомлення учнів з поняттям про тези як спосіб запису прочитаного й почутого, з видами тезування, навчити ї х складати тези, вдосконалювати вміння визначати види підрядних речень; сприяти формуванню й розвитку логічного мислення, мовленнєвої культури школярів; виховувати повагу до співрозмовника, вчительської праці, до ідей В.О.Сухомлинського.
Обладнання: зошит, підручник, фотографії В.О.Сухомлинського , роздатковий матеріал (пам’ятка «Як складати тези»), таблиця «Види підрядних речень».
Хід уроку
Духовне життя дитини повноцінне лише тоді , коли
вона живе у світі гри, музики, фантазії, творчості. Без цього вона засушена квітка.
В.Сухомлинський
- Оголошення теми та мети уроку.
- Актуалізація опорних знань учнів.
Синтаксичний розбір поданого речення.
- Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу.
Слово вчителя.
Протягом усього свідомого життя людина здобуває нові знання. Досвід роботи виробив такі способи фіксації почутого й прочитаного: план, тези, конспект, виписки.
Відомо, що запис допомагає зберегти в пам’яті частину прочитаного чи почутого. Він дисциплінує, змушує заглибитися в зміст, привчає виділяти головне, сприяє міцнішому засвоєнню, повторенню й закріпленню інформації.
План – попередня форма запису прочитаного. Він передує тезам і конспекту – складнішим та змістовнішим формам нотування.
Змістовні тези неможливі без попередньо складеного чіткого плану.
Вдало написані тези включають усі основні питання плану. Але ці питання доповнюються в тезах положенням, що розкривають окремі аспекти мікротем.
Тези – це стисло сформульовані основні положення тексту, що передають суть висловленого.
Якщо план допомагає представити структуру тексту та назвати його основні теми, то тези розкривають суть всієї текстової інформації. Розрізняють два види тезування:
1 – відбір авторських тез із тексту.
2- формулювання основних положень власними словами.
Запитання до учнів:
- Які ви знаєте способи запису почутого чи прочитаного? Якими з них вам частіше доводиться користуватися?
- Які є види тезування?
- В яких життєвих ситуаціях людині потрібне вміння складати тези?
Ознайомлення учнів з пам’яткою.
Як складати тези статті
- Попередньо переглянути статтю. Обміркувати мету, яку ви ставите перед собою, приступаючи до роботи.
- Уважно прочитати статтю, визначити її основну думку.
- Поділити статтю на смислові частини, визначити її мікротеми.
- Сформулювати пункти плану, логічно пов’язавши між собою.
- Вибрати для тез основні ідеї та положення, відділити важливі деталі від подробиць і записати їх словами автора чи власними словами, додержуючись певної послідовності.
- Керуватися найголовнішим принципом нотування чужого тексту – не припускатися перекручень змісту.
(пояснення домашнього завдання)
В.О. Сухомлинський (матеріал до уроку)
Васил Олександрович Сухомлинськ – вчен, філософ, неперевершен педагог, який опікувався долею дітей.
Народився Василь Сухомлинський 28 вересня 1918 року в селі Василівці Василівської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії (тепер Онуфріївський район Кіровоградської області) в бідній селянській сім'ї. Тут минули його дитинство й юність. Як і решта селянських дітей, він вчився в рідному селі у школі і в 1933 році закінчив семирічку. Влітку 1933 року мати провела молодшого сина Василя до Кременчука.
Спочатку Сухомлинський подався в медичний технікум, але незабаром пішов звідти, поступив на робітфак, достроково закінчив його і був прийнятий до педагогічного інституту. З 1935 р. починається педагогічний шлях В. О. Сухомлинського.
У 17 років він став вчителем заочної школи недалеко від рідного села. Перевівся до Полтавського педагогічного інституту заочником і закінчив його в 1938 році. Закінчивши інститут, Сухомлинський повертається в рідні місця і працює викладачем української мови і літератури в Онуфріївській середній школі.
У 1941 році добровольцем йде на фронт.
У 1948 році Васи́ль Олекса́ндрович стає директором Павлиської середньої школи і беззмінно працює протягом 23 років до кінця своїх днів. В 1948 році це була звичайна, пересічна школа, до того ж ще і майже зруйнована за роки війни, відомою її зробив Сухомлинський. Педагог, як і філософ, потребує десятиріччя, щоб сформулювати свої світоглядні принципи, скласти педагогічні переконання. Багато років пішли на це і в Сухомлинського. Ці 23 роки стали найпліднішим періодом його науково — практичної та літературно — публіцистичної діяльності. Звичайну сільську школу він перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби педагогічної мудрості.
У 1955 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Директор школи — керівник навчально — виховного процесу».
З 1957 р. — член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР.
1958 — заслужений вчитель УРСР.
1968 — нагороджений званням Героя Соціалістичної Праці. Цього ж року обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР.
2 вересня 1970 року Василь Олександрович Сухомлинський помирає, але його внесок у життя та його твори залишаться назавжди.
Творча спадщина Василя Сухомлинського — багатогранна і надзвичайно щедра. Він — автор понад 40 книг, понад 600 статей, 1200 казок та оповідок для дітей. Його праці перевидавалися величезними тиражами, а його головна книга „Серце віддаю дітям” побачила світ 30 мовами світу.
Сухомлинський вважав, що єдність розумового виховання, з одного боку, і виховання фізичного, трудового, морального, естетичного, емоційного – з другого, що створюється завдяки постійному спілкуванню дитини з природою, яке з її віком дедалі розширюється, відкриває винятково сприятливі можливості для впливу виховання, у вузькому розумінні цього поняття, на навчання, набування знань.
Природу великий гуманіст розглядав як важливий засіб емоційного, естетичного, морального аспектів виховного процесу. І при цьому наполягав на повноцінному включенні природи і в навчальну, і у виховну роботу. Але згадаймо його застереження: природа не повинна лишатися простим фоном розумових зацікавлень. Саме тому він вбачав необхідність талановито й уміло, глибоко й продумано включати силу краси оточуючого світу в процес виховання розуму й почуттів. Його переконання, що вміння читати й розуміти мову природи виховується так само, як і вміння читати, і сьогодні апелює до нас у процесі виховання дитини в прекрасному світі гармонії.
„Добрі почуття своїм корінням сягають у дитинство, а людяність, доброта, лагідність, доброзичливість народжуються у процесі, турботах, хвилюваннях про красу навколишнього світу. Ми прагнемо, щоб усе життя вихованців було сповнене творінням у світі природи”. Ця думка – одна із перлин спадщини В.Сухомлинського.
„Дитина від своєї природи, — писав В.О. Сухомлинський, — допитливий дослідник, відкривач світу. Так нехай же перед нею відкривається чудовий світ у живих фарбах, яскравих і тремтливих звуках, у казці і грі, у власній творчості, в красі, яка надихає її серце, в прагненні робити добро людям. Через казку, фантазію, через неповторну дитячу творчість — певна дорога до серця дитини. Я буду так вводити малюків у навколишній світ, щоб вони кожного дня відкривали в ньому щось нове, щоб кожен наш крок був мандрівкою до першоджерел — до чудесної краси природи”.
Для реалізації виховного потенціалу природного оточення Сухомлинський навіть створює школу, в якій заняття проходять під відкритим небом, на природі.
В своїй праці „Серце віддаю дітям” він писав, що прагнув до того, щоб перш ніж відкрити книгу, прочитати по складах перше слово, діти повинні прочитати сторінки найкращої в світі книги – книги Природи. Спілкування з природою, на думку В.О. Сухомлинського, є засобом формування високих моральних якостей. Краса, зазначав В.О. Сухомлинський, – це кров і плоть людяності, добрих почуттів, сердечного ставлення.
Основна мета уроків серед природи – навчити дітей думати. Досягти цього можна, тільки навчивши дітей спостерігати, дивуватися, радіти пізнанню, перетворювати думку у слово, творити казку. В.О.Сухомлинський рекомендував вчити дітей думати, творити, фантазувати серед чудової краси природи, що є джерелом думки і слова.
Уміння бачити прекрасне навколо робить людину мудрішою, добрішою, духовно багатою.
Головна мета його педагогічної творчості — формування всебічно розвиненої особистості.
Величезного виховного значення Василь Олександрович надавав слову, його ролі в духовному світі дитини. Мову, слово він трактував широко — це і слово вчителя, і книга, і мова природи, і мова музики, живопису. Усі вони покликані розбудити допитливість дитини, сприяти прояву творчості, показати зв'язок з Батьківщиною, з народом. Книга — важливий засіб формування інтересів особистості. Василь Олександрович склав рекомендований список книг, куди ввійшли скарби світової культури.
П'ять променів пронизують систему В. О. Сухомлинського: продуктивна праця, творчість" довіра, співпереживання, краса. "Краса сама собою впливає на душу і не вимагає роз'яснень", — писав Василь Олександрович.
- Контрольна здача діалогів.
- Підбиття підсумків уроку.
- Домашнє завдання.
Вивчити теоретичний матеріал підручника, скласти тези статті
В.О. Сухомлинського «Праця вчителя» (додаток).
|